«КГБ СРСР. Спогади опера»

- 7 -
Harry Games

Тобто сім років вірна дружина шукала свого чоловіка. Їй довелось подолати тисячі сибірських кілометрів, кордони, чужі мови і звичаї, інші, абсолютно відмінні від нашої релігії і культури, проте скрізь вона знаходила розуміння і поміч в пошуку свого єдиного кохання і єдиної на все життя долі.

То що ж це за режим такий імперсько–совєтський нелюдський цинічний і підлий, який кидає не просто на забуття, а на історичний брехливий глум сотні тисяч чи може навіть міліони не просто людських життів, а життів відданих за саме цей режим, саме цю ідею?

З цього моменту він втратив спокій, перестав спати. Він не знав що саме має робити, проте знав, що робити щось не просто мусить, а зобов’язаний. Це вже було його обов’язком.

І ось тридцятип’ятилітній полковник сідає за стіл і пише. Він пише про все, що знає. Про бої на плацдармі, про ганебну підготовку командування до них, про нехтування людських життів радянською системою як на фронтах, так і після боїв.

Ці листи він шле в Москву, в Кремль, самому…

Але полковник на цьому не зупиняється. Він дістає солдатські медальйони, які в нього стоять у мішках (і це при тому, що носити фамільний медальйон солдати–фронтовики вважали дурною прикметою, що притягувала смерть) і пише сотні листів на адреси зазначені в них. Листи він підписує: «Миронівський військовий комісар Київської області полковник Каніболоцький», ставить свій розмашистий підпис і печатку військкомату, цим самим даючи підстави родичам полеглих солдат вимагати законну пенсію від держави за втрату годувальника, що загинув «при защите СССР».

Ось цього йому вже не простили.

У вересні 1950 року полковника Каніболоцького було заарештовано, він був позбавлений військового звання, всіх ним заслужених орденів і медалей, проти нього була порушена кримінальна справа що завершилась судом і вироком 10 років сибірських таборів.

В 1957–му письменник Бондарєв почав писати свій роман «Батальйоны просят огня», але матеріал до нього став збирати раніше, одразу після знаменитого ХХ сьезда КПСС, на якому Хрущов назвав Сталіна злочинцем.

В тому ж з’їздівському 1956–му Бондарєву до рук потрапляє звіт тимчасово виконуючого обов’язки командира зведеного ударно–штурмового полку капітіна Каніболоцького, а також (о, диво) листи вже розжалуваного, але того самого капітана, чи бак, полковника до «великого вождя і учителя». Те ще він прочитав – вразило навіть його, солдата–фронтовика.

- 7 -